Вильгельм Гондиус

Общий план Диких полей, в просторечии — Украины, 1648

http://ru.wikipedia.org/wiki/%C3%E5%ED%E5%F0%E0%EB%FC%ED%E0%FF_%EA%E0%F0%F2%E0_%D3%EA%F0%E0%E8%ED%FB

Меня лично очень заинтересовали Украинские мили и Московские мили!

Карта создана голландским гравёром и картографом Вильгельмом Гондиусом в 1648 году.

В конце XVI века кабардинский князь Темрюк Идарович, в союзе с русскими войсками, построил здесь крепость Новый Темрюк, которая в 1570 снова перешла к крымскому хану и была переименована в Адис.

В 1794—1842 годах населённый пукт известен как местечко Темрюк (бывшая турецкая крепость); в 1842—1860 годах существовала станица Темрюкская; после упразднения станицы в 1860 году основан город Темрюк[

...Какая милая "украинская" письменность нарисовалась... До 1917 года документик сварганьте мне пжалста в таком же виде

Alex.Km писал(а):
Чужинці, вимовляючи це слово по-своєму, писали його різно:

Ucrania (Укранія — по латині, Україна), Ukraina, Uckraina, Vckraina (Україна), Ukrainе (по французські Укрен — Україна), і т. д. Так німці й досі Росію пишуть і звуть «Russland» (Руслянд).
Какая милая "украинская" письменность нарисовалась... До 1917 года документик сварганьте мне пжалста в таком же виде

- 1914 р. - ЗАМЕТКА о докладе полтавского губернатора фон Богговута Министру внутренних дел о мерах против украинского народа 1914 р.:

1. Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.
2. На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно велкороссов.
3. Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.
4. Составить правдивую историю молорусского народа, в которой разъяснить, что "Украина" — это "окраина" государства в былые времена.
5. Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в Москву, Нижний Новгород и другие исторические местности, но не в Киев.
6. Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащихся.
7. Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиреев исключительно великороссов, притом твердых и энергичных. Оказать самое крутое давление на тех из священников, которые заражены украинофильством. Епархиальных наблюдателей за школами назначать исключительно из великороссов.
8. Обратить особое внимание на семинарии и ставить во главе их ректорами исключительно великороссов, удаляя других. Учебный персонал должен быть исключительно из великороссов. За семинарии нужно взяться и искоренить гнездящийся в них дух украинства.
9. Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т.д. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество великороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние времена русского языка. Разъяснить, что "украина" — означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было. Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного, и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.
10. Всеми способами искоренять употребления названия "украина", "украинский".
11. Стараться, чтобы евреи не примкнули к украинскому движению, выселять их из сельских местностей, не образовывать новых местечек и мешать экономическому росту еврейства.
12. Вообще не допускать на разные должности людей, которые когда-либо хотя бы в отдаленном прошлом имели соприкосновение с украинским элементом

...До то я сильно сомневаюсь что в многонациональной РИ были специальные гонения именно на украинский. Скорее всего просто к официальному делопроизводству его не принимали.

1626 р. Київський митрополит Йосиф Краківський склав акафіст до Св. Варвари. Москва дозволила, але за умови його перекладу російською мовою. Синод наказав Київському митрополитові позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.
1627 р. Указом царя Михайла (першого з династії Романових) та патріарха Московського Філарета, що був його батьком і співправителем, наказано було книги українського друку зібрати й спалити.

1662 р. Наказ царя Олексія з подання патріарха Московського спалити в державі геть усі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» К. Ставровецького.

1667 р. Андрусівська угода. Укладаючи договори з поляками, цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців: «Все те, в которых местностях книги печатаны и их слагатели, також печатники, или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были, и впредь чтобы крепкий заказ был бесчестных воровских [таку назву дано українським книжкам. – Н.В.] книг никому с наших королевского величества подданых нигде не печатать под страхом смертной казни».

1669 р. Після Люблінської унії — гоніння на українські книжки, надруковані на території, підвладній Польському королівству.

1672 р. Указ про заборону тримати в себе вдома на території Польщі відкрито чи таємно українську книгу.

1677 р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші «не сходные с книгами московскими».

1689 р. Заборонено Києво-Печерській Лаврі друкувати книги без патріаршого дозволу: «... к нам первее неприслав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати...» обмеженнями чи забороною книгодрукування Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні, знищити національний дух у культурі, побуті, суспільних відносинах. «Первая цензура в России была заведена специально для изданий малорус ской печати», - так було визнано в Указі 1905 р. «Об отмене стеснений малорусскаго печатного слова».

1690 р. Засудження й анафема Собору РПЦ на «киевския новыя книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

1693 р. Лист патріарха Московського до Києво-Печерської Лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

1696 р. Ухвала Польського Сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.

1709 р. Цар Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Явор-ський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої Московії.

Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві. «Українці принесли з собою всю свою велику культуру, її вплив одбився на Москві на всьому житті: будівлі, малюванні, одежі, співах, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Всяких ремісників доставали з України» (І. Огієнко. «Українська культура»).

1713 р. Московія наказом Петра І привласнює собі нашу назву Русь (грецька назва Руси звучить як «Росія»). У такий спосіб завжди ворожі до Руси-України московити, основу яких складали угро-фінські та тюркські племена, підміною понять, тобто шахрайством, привласнюють собі нашу тисячолітню історичну та духовну спадщину.

1720 р. Наказ царя Петра І: «В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать... старые книги справливать прежде печати, дабы... особливого наречия в оных не было». 20 грудня 1720 р. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб «...во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные».

1721 р. Наказ про цензурування українських книжок.

1724 р. Московська цензура наклала тисячу рублів штрафу на архімандрита Києво-Печерської Лаври за те, що там була надрукована церковна книга «Триодь» «не совсем с великороссийским сходная». Чернігівську друкарню Синод наказав перевести в Москву, тобто просто загарбав.

1729 р. Наказ Петра II переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1740 р. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського і запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 - 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини було більше тисячі шкіл, і майже всі з них із викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, яким заборонялося навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні: уже перепис 1897 р. показував, що на 100 осіб було лише 13 письменних.

1748 р. Наказ Петербурзького Синоду Київському митрополитові Самуїлу Мило-славському запровадити в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України викладання російської мови, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.

1750 р. Після скасування Канцелярії міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучено та перевезено до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час «розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви», опинились у Московському відділенні загального архіву Головного штабу.

1755, 1766, 1775, 1786 рр. Заборони Синоду друкувати українські книжки. Протягом другої половини 18 сторіччя та першої половини 19-го сторіччя видавнича справа в Україні була спаралізована. Як наслідок, у 1847 р. в Україні була надрукована лише одна книжка, у 1848 — 3, 1849 — 2, 1850 — 1, 1851 — 2, 1856 — 5.

1759 р. Синод видав розпорядження вилучити з шкіл українські букварі.

1763 р. Указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764 р. Інструкція Катерини II князеві О. Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини, «якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і назва гетьманів зникли...» Скасування Катериною II українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади українськомовних чиновників.

1764 р. Ліквідація Катериною II козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.

1765 р. Синод видав суворий указ Києво-Печерській Лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються і схвалені Синодом.

1769 р. Заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати українські букварі. Наказ Синоду, за яким українські книжки по церквах було замінено московськими.

1775 р. Зруйнування Запорозької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

13 березня 1777 р. Помирає від переслідувань та злигоднів геніальний український композитор, академік Болонської музичної академії Максим Березовський (нар. 1745 р. у Глухові). Після цього царська влада забороняє виконувати твори Березовського й знищує багато його рукописів.

1780—1783 рр. Перше закріпачення українських селян на окупованих Росією землях Руси-України. (Порівняйте: в 1771 р. у Криму татари ска­сували рабство; 1780 р. в Австрійській імперії було скасовано панщину).

1780 р. Спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що збиралася понад 150 років і була однією з найбагатших бібліотек Руси-України.

1782 р. Катерина II створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданням якої було запровадження єдиної форми викладання російської мови в усіх навчальних закладах імперії.

1784 р. За розпорядженням Синоду митрополит Київський наказав, аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви та правили службу Божу «голосом, свойственным российскому наречию». Синод наказує митрополитові Київському та Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи викладачів Києво-Могилянської академії за вживання неросійської мови.

1784 р. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російську мову запроваджено в усіх школах України.

1785 р. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московським виданням не було, а в Києво-Могилянській академії негайно запровадити систему навчання, узаконену для всієї імперії.

1789 р. Розпорядження Едукаційної комісії Польського Сейму про закриття всіх українських навчальних закладів.

У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.

1808 р. Закриття «Студіум рутенум» — українського відділення Львівського університету.

1817 р. Запровадження польської мови в усіх народних школах Східної Галичини.

1833 р. Московські солдати за наказом з Петербурга в один і той же день конфіскували в усіх мечетях Криму письмові документи, книги, історичні манускрипти татарською, турецькою та арабською мовами, серед яких було багато матеріалів про стосунки Руси-України з південними народами. На центральних площах запалали багаття. «...У XVIII сторіччі Дике Поле затопило Крим новою хвилею варварів... Ці варвари — московити...» (поет Максиміліан Волошин).

1834 р. Заснування Київського університету з метою так званої русифікації „Юго-Западного края”.

1839 р. Ліквідація української греко-католицької Церкви на окупованій Росією Правобережній Україні. Сотні християн і багато священиків було вбито, а 593 з них заслано до Сибіру. Замість них прислали московських «батюшок», чиновників-наглядачів у рясах.

1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо стежити за українськими письменниками, «не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству».

1847—1857 рр. Десятирічна солдатська каторга із «забороною малювати і писати» геніального поета, маляра й мислителя Тараса Шевченка. А ось що написав про Тараса Шевченка «неістовий» «революційний демократ», В. Бєлінський у грудні 1847 р.: «Здравый смысл в Шевченкє должен видеть осла, дурака и подлеца... Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя императора, другой — на государыню императрицу...».

1853 р. Покалічено видання «Літопису» Граб'янки.

1859 р. Міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині українську абетку замінено латинською.

1862 р. Закриття на Наддніпрянщині безплатних недільних українських шкіл для дорослих. Припинено видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».

1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєва про заборону видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою, якої «не было, нет и быть не может».

1864 р. Прийняття в Росії Статуту про початкову школу, за яким навчання має провадитись виключно російською мовою. Після судової реформи 1864 р. до Москви було вивезено з території України тисячі пудів архівних матеріалів. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 р. туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.

1869 р. Запровадження польської мови як офіційної в закладах освіти й адміністрації Східної Галичини. Закон, згідно з яким чиновникам усіх відомств у Російській імперії призначалася значна доплата за русифікацію.

1870 р. Роз'яснення міністра освіти Росії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців, незаперечно повинно бути зросійщення».

1874 р. В Росії запроваджено статут про початкові народні школи, в якому підтверджено, що навчання має провадитись лише російською мовою.

1876 р. Імператор Олександр II видав Емський указ про заборону ввозити до Росії будь-які книжки і брошури, написані «малоросійським наріччям», друкувати оригінальні твори та переклади українською мовою, влаштовувати сценічні вистави, друкувати українські тексти до нот і виконувати україномовні музичні твори. Указ про зобов'язання «прийняти як загальне правило», щоб в Україні призначалися вчителі-московити, а українців спроваджувати на учительську роботу в Петербурзькому, Казанському й Оренбурзькому округах. Це «загальне правило» по суті діяло і за радянської влади - аж до проголошення Україною незалежності в 1991 р. Як наслідок, за понад 100 років з України у такий спосіб було виселено кілька мільйонів української інтелігенції, а в Україну “відряджено” стільки ж росіян.

1876—1880 рр. Українських учених та педагогів М. Драгоманова, П. Житецького та багатьох інших звільнили з роботи за наукові праці з українознавства, а П. Лободоцького — лише за переклад одного речення з Євангелія українською мовою.

«Немедленно выслать из края Драгоманова и Чубинского как неисправных і положительно вредных в крае агитаторов... с воспрещенмем въезда в Южн. губ. и столицы, под секретное наблюдение».

1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей української мовою.

1884 р. Заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх „малоросійських губерніях”.

1888 р. Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1889 р. У Києві на археологічному з'їзді дозволено читати реферати всіма мовами, крім українською.

1892 р. Заборона перекладати книжки українською мовою з російської.

1895 р. Заборона головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1896 р. Б. Грінченко в одному з часописів писав: «Українські національні згадки, українську історію викинено з читанок шкільних... А замість історії вкраїнської скрізь історія московська викладається так, мов би вона нашому чоловікові рідна. Та ще й яка історія! Що стукнеш, то скрізь хвали та гімни земним божкам: Павлові, Миколі, Катерині, Петрові: хвали Суворовим, Корниловим, Скобелєвим і всій російській солдатчині! Тут усякі „подвиги" рабської вірности».

1900 р. і наступні роки. Цензура вилучає з текстів такі слова, як «козак», «москаль», «Україна», «український», «Січ», «Запоріжжя» та інші, які мають український національно-символічний зміст.

1903 р. На відкритті пам'ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою.

1905 р. Кабінет міністрів Росії відхилив прохання Київського та Харківського університетів скасувати заборони щодо української мови. Ректор Київського університету відмовив 1400 студентам у відкритті чотирьох кафедр українознавства з українською мовою викладання, заявивши, що університет — це «загальнодержавна інституція», і в його стінах не може бути жодної мови, крім російської.

1905 — 1912 рр. Міністерство освіти Російської імперії закрило 12 приватних гімназій, звільнило 32 директорів та 972 учителів, 822 учителів «перевело» до інших шкіл за намагання запровадити у викладанні українознавчу тематику.

1906 і 1907 рр. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.

1908 р. Через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови таки “мовою” Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.

1910 р. Закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читати лекції українською мовою, створювати будь-які неросійські клуби.

1910, 1911, 1914 рр. Закриття «Просвіти» у Києві, Чернігові, Катеринославі (Січеславі).

1911 р. Постанова VII дворянського з'їзду в Москві про російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у навчальних закладах Росії.

1914 р. Заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; Указ Миколи II про заборону всієї української преси (у зв’язку з початком війни).

1914 - 1916 рр. Кампанія русифікації в окупованій Східній Галичині, заборона українського друку, освіти, Церкви.

1914 р. Доповідна записка полтавського губернатора фон Баґовута міністрові внутрішніх справ Російської імперії, яка дає найповніше уявлення про ставлення імперської влади до української проблеми в Україні. Ці настанови діяли за царів, генеральних секретарів і фактично не втратили сили й по сьогодні, за наявністю «незалежної» України. До 1917 р. всім чиновникам в Україні платили 50% надбавки до заробітної платні за «обрусение края».

1713 р. Московія наказом Петра І привласнює собі нашу назву Русь (грецька назва Руси звучить як «Росія»). У такий спосіб завжди ворожі до Руси-України московити, основу яких складали угро-фінські та тюркські племена, підміною понять, тобто шахрайством, привласнюють собі нашу тисячолітню історичну та духовну спадщину.

В поле трактор - дыр, дыр, дыр,
Мы за мир, мы за мир!

да ладно, какие там ограничения, может было в царской России (но наверное поделом). А в советские годы - да наоборот, все лучшее укриане. У меня родоки учились в обычных украинских школах.

...
Alex.Km
ПМСМ - книги автора который столь вольно оперирует фактами

...
Не, ну в РИ ограничения, большую часть времени похожи на ограничения русского на Украине сейчас.
В Крыму, например, по-украински на улицах практически ни слова не услышишь, хотя все названия улиц и т.д. на украинском, СМИ, даже местные, вещают по-украински только, МакДак - "духмяна булочка с цыбулькой" и т.д.

Симферополе русских (ведущие чтоб по русски говорили) радиостанций

во времена ССС

Печеньки

Лето, Крым, маленький продуктовый магазинчик.
Стою в небольшой, но по-южному неспешной очередушке. Входят два сорокалетних отдыхающих пузана в коротких штанишках. По замашкам явные начальники средней руки, а по говору западэнци. Скорей всего из Львова.
Один толстяк обращается к миниатюрной продавщице:
- Прошу пани, а у вас пэчиво свижэ?
Продавщица:
- Так прошу пана, свижэнькэ, тилькы вчора прывэзлы.
и обращаясь к кому-то в подсобку, крикнула:
- Света, захвати пожалуйста коробку печенья!
Один из толстячков передразнил:
- «пече-е-е-нья...»
Второй:
- А что это Вы на русский перешли? Вы же на территории Украины живете, так что должны говорить по-украински, а не по-москальски...

Первый толстячок поддержал товарища:
- Крым - это не Россия, и все вы граждане Украины, хотите вы этого или нет...
В магазине повисла неприличная тишина, человек пять местных жителей удивленно смотрели на пузатых западенцев...
И тут маленькая продавщица подала голос:
- Прошу пана, а вы в курсе, что если спросить всех жителей Крыма, то 99 процентов захотели бы выйти из состава Украины?
Толстячок:
- Ну и шо? Мало ли шо вы захотели? Все равно такого референдума никогда не будет...
Продавщица:
- Значит, выходит, пановэ, что Украина удерживает Крым только с помощью силы? Так?
Западенцы:
- Ну, так, ну и шо?
Продавщица:
- А раз так, то вы лично должны сейчас или заткнуться, или заставить меня говорить по-украински, но только с помощью силы...
Вокруг в разнобой раздались голоса покупателей из местных:
- И меня заодно...
- И меня рискни заставить...
- и меня тоже, если не ссышь...

У бравых пузанов все сдулось (кроме животов). Они были похожи на двух грустных немцев, которые ходили в лес за подберезовиками, вернулись с полными лукошками в деревню и их обступили суровые местные жители... Да вот только доблестные части вермахта, бросив своих грибников, еще сутра спешно отступили на запад...

...Подберезовиками тут не откупишься...

Евромайдан обернулся уголовным делом для 11 украинских оппозиционеров. Среди них - лидеры протестного движения (Арсений Яценюк, Олег Тягнибок и Александр Турчинов), их обвиняют в попытке государственного переворота.

Возбуждено ли аналогичное дело против лидера партии "УДАР" Виталия Кличко, неизвестно, сообщил "РБК-Украине" лидер фракции "Батькивщина" А.Яценюк.

Отметим, ранее генеральный прокурор Виктор Пшонка на выступлении в Верховной раде заявил, что СБУ ведет два уголовных производства по факту совершения во время массовых акций в Киеве незаконных действий, направленных на захват государственной власти.

"На майдане Незалежности за время проведения акций не раз звучали призывы к силовому захвату государственной власти. В связи с этим следователями зарегистрированы два производства по факту совершения группой лиц незаконных действий, направленных на захват государственной власти на Украине по ст.109 Уголовного кодекса", - подчеркнул он.

Также В.Пшонка отметил, что к провокациям и правонарушениям во время событий Евромайдана причастны радикальные группировки. Отметим, что ранее было возбуждено дело и по другой статье - о превышении полномочий при разгоне демонстрантов на майдане Незалежности 30 ноября. Обвиняемыми по делу проходят руководитель киевской городской администрации Александр Попов и заместитель секретаря Совета национальной безопасности и обороны (СНБО) Владимир Сивкович.

На неделе на допросе по этому делу побывала известная украинская певица Руслана Лыжичко. Артистке пришлось ответить на вопросы по делу об избиении студентов при разгоне Евромайдана. По словам Русланы, допрос длился почти пять часов.

"Сложилось впечатление, что избитыми студентами интересовались гораздо меньше, чем тем, кто и когда устанавливал звуковое оборудование и осуществлял охрану учащихся", - считает певица. Уголовное преследование она назвала политическим заказом против оппозиционной партии "Батькивщина". "Это мое личное, субъективное, мнение", - добавила исполнительница.

Напомним, акции протеста в Киеве продолжаются с 26 ноября. Поводом к ним послужило нежелание правительства Украины подписывать договор об ассоциации с Евросоюзом. Кабмин заморозил соглашение, после чего оппозиция вышла на улицы.

В ночь на 30 ноября бойцы силового отряда "Беркут" жестко разогнали Евромайдан. 150 участников акции протеста пострадали, 35 из них получили тяжелые травмы, также пострадали около сотни силовиков. После этого волна протестов в Киеве усилилась. Активисты Евромайдана 1 декабря захватили здания Киевской городской государственной администрации и Дом профсоюзов на Крещатике.

Читать полностью: http://top.rbc.ru/politics/20/12/2013/896093.shtml

Разбился самолет. На необитаемый остров выбираются русская Маша, немецкая аристократка Гретель и украинский парень Александр. Прошло некоторое время, а спасать их никто не торопится. Маша с Сашей в силу одинакового менталитета зажили как муж и жена. Живут душа в душу.
И вот однажды Саша и говорит: "Маша, я ухожу к Гретель..."
- В смысле - она так в постели хороша?
- Нет, как бревно. Не моется. Да еще про права женщин и геев мне все уши прожужжала, поэтому я иногда с тобой спать буду…
- Готовит хорошо?
- Нет. Вааще не умеет готовить, у нее ящик консервов есть, так она консервы из своего ящика сама жрет, а мне не дает, поэтому жрать я к тебе буду ходить…
- ???!! (тогда какого...)
- Понимаещь, Гретель - аристократка. У нее в Европе куча денег. Она мне пообещала, что когда нас спасут, то возьмет меня к себе жить. Очень уж мне в Европу хочется…
- Не поняла… А чего я тебя тогда кормить должна и давать?
- Ну мы же с тобой не чужие люди…

Разбился самолет. На необитаемый остров выбираются русская Маша, немецкая аристократка Гретель и украинский парень Александр. Прошло некоторое время, а спасать их никто не торопится. Маша с Сашей в силу одинакового менталитета зажили как муж и жена. Живут душа в душу.
И вот однажды Саша и говорит: "Маша, я ухожу к Гретель..."
- В смысле - она так в постели хороша?
- Нет, как бревно. Не моется. Да еще про права женщин и геев мне все уши прожужжала, поэтому я иногда с тобой спать буду…
- Готовит хорошо?
- Нет. Вааще не умеет готовить, у нее ящик консервов есть, так она консервы из своего ящика сама жрет, а мне не дает, поэтому жрать я к тебе буду ходить…
- ???!! (тогда какого...)
- Понимаещь, Гретель - аристократка. У нее в Европе куча денег. Она мне пообещала, что когда нас спасут, то возьмет меня к себе жить. Очень уж мне в Европу хочется…
- Не поняла… А чего я тебя тогда кормить должна и давать?
- Ну мы же с тобой не чужие люди…

"В Украине начался сбор подписей под обращением к президенту России Владимиру Путину с просьбой ввести российские войска в Украину. Обращение размещено на сайте «Севастопольское вече». Об этом также пишет местный сайт ForPost.

«В результате отказа народа Украины и ее законно избранного Президента В.Ф. Януковича от подписания грабительской ассоциации с Евросоюзом, западными спецслужбами и их агентами, инициирована попытка свержения законной власти в стране. Для чего организованны беспорядки и проплаченные митинги в ряде городов Украины и информационные атаки в СМИ, на финансируемых США Интернет-ресурсах», — пишет депутат Севастопольского горсовета от ПР Сергей Смольянинов.

Такими продажными СМИ он считает - LB.ua, Korrespondent.net, UNIAN.net, Pravda.com.ua.

Смольянинов напомнил, что на сайте Белого дома США размещена петиция, авторы которой просят Президента США Барака Обаму осуществить военную интервенцию США в Украину для свержения режима Януковича.

«Обращаемся к Вам, и просим оказать военную и иную помощь братскому народу, Правительству и Президенту Украины для защиты суверенитета страны, русского населения Крыма и других регионов Украины. Просим согласовать с Правительством Украины ввод на территорию страны вооруженных сил Российской федерации, для защиты от армии США и их НАТО-вских агрессоров», — пишет депутат.

Под обращением уже стоят подписи депутатов городского совета и Верховной Рады. Сбор подписей стартовал только вечером 1 декабря".

Губернатор Харьковской области Украины Михаил Добкин призвал лишить Киев статуса столицы. С таким призывом он выступил в своем твиттере.

«Опрос: киевляне поддерживают акции на майдане. Значит и разруху поддерживают. Надо переносить столицу в Харьков, как 19 декабря 1919 года», — написал чиновник.

Харьков был столицей Украины в советские времена. Этим статусом город пользовался с 1919 по 1934 годы, затем столицей сделали Киев.

Михаил Добкин, представляющий правящую Партию регионов, неоднократно с пренебрежением высказывался о сторонниках оппозиции, проводящих акции протеста. После того, как националисты снесли в Киеве памятник Владимиру Ленину, губернатор объявил о сборе средств на его восстановление. От себя лично он пообещал внести 50 тысяч гривен (около 200 тысяч рублей).

Добкин занимает пост губернатора с 2010 года. Широкую известность за пределами Украины он получил в 2007 году. В интернет тогда попало видео, на котором Добкин (тогда еще мэр Харькова) при участии своего близкого знакомого, секретаря горсовета Геннадия Кернеса пытается записать видеообращение к избирателям. Запись изобиловала ненормативной лексикой.